На гілках розтріпалися мережива Сніжинок перших, вісників хуртовин. І зграйки неспокійних омелюх Як зірки напередодні Різдва
Всипали заснувший білий сад. Дрова тріщать. Трохи рипнула мостина. Муркне кіт… На мить зупинитися, Уповільнити біг, потрапивши під снігопад.
І, немов намисто з грод горобини, Зібрати на нитку свої спогади І спостерігати, як буде світогляд Прийдешніх днів кидати нам серпантин… Переклала на українську мову 18.02.19 18.35
У пошарпаному пальто, на брудершафт З самою долею, на Стрітенському бульварі, Уткнувшись носом в твій колючий шарф І відбиваючись в слизькому тротуарі,
Рахувати години. Забути роки розлук. Не помічати, як з неба ллються сльози, Як спорожніли вулиці навколо, Опівнічні явивши метаморфози.
Зморшки всі у очей перерахувавши, Боячись впасти і більше не піднятися, Не відпускати прокурений рукав… І до весни — на десять років — розлучитися. Переклала на українську мову 18.02.19 18.19
Ромашка, ну давайте пожалеем вирусы, опасные болезни… Причем здесь дети? Это не добрая сказка, а быль. В условии конкурса нет такого, чтобы непременно добрая и должна учить детей… Мы голодали в те времена. А в Ленинграде во время войны людям пришлось поесть крыс, ворон… Да все, что ползало, летало. Их тоже надо жалеть, пусть люди мрут… Лишнего мы не брали. А по другому их и не поймать.
Бузок Анатолій Федотов
Бузок знову цвіте,
Мене забирає в далечінь,
Де молодість живе
І ти зі мною там.
Там було все іншим,
Як в рожевих окулярах.
Коли тобою коханий,
Я жив в твоїх очах!
Не знав ні я, ні ти
Що замок з піску
І наш бутон любові,
Зів'яне до квітки.
Бузок знову цвіте,
Мені шепоче не сумуй,
Дивись, весна іде,
І щасливий будеш ти.
Переклала на українську мову 18.02.19 19.04
У озера Анатолій Федотов
Над озером туман, собака пробігла,
Тиша, спокій, коли ж сонце встане?
Несучи з собою тепло і опромінивши променями,
Разбуде все навколо і новий день настане!
І в цю тишу, ніби гарматний гуркіт,
Звідки не візмись, увірвався жіночий шепіт:
«Я, з Вами, посиджу? Втомилася я трохи. »
І стала говорити, як жити їй самотньо.
Розповідаючи мені, в мріях своїх літала,
В очах вогонь блищав, про щастя згадувала.
Розповідь закінчивши свою, тихесенько підвелася,
Як вийшла з ночі, так в ній же і пропала.
А я сидів і думки летіли до неї мимоволі,
Втішити потрібно було і приголубити трохи,
Засумував як то відразу, сльозинка набігла.
Над озером туман, собака пробігла!
Переклала на українську мову 18.02.19 18.51
На гілках розтріпалися мережива
Сніжинок перших, вісників хуртовин.
І зграйки неспокійних омелюх
Як зірки напередодні Різдва
Всипали заснувший білий сад.
Дрова тріщать. Трохи рипнула мостина.
Муркне кіт… На мить зупинитися,
Уповільнити біг, потрапивши під снігопад.
І, немов намисто з грод горобини,
Зібрати на нитку свої спогади
І спостерігати, як буде світогляд
Прийдешніх днів кидати нам серпантин…
Переклала на українську мову 18.02.19 18.35
У пошарпаному пальто, на брудершафт
З самою долею, на Стрітенському бульварі,
Уткнувшись носом в твій колючий шарф
І відбиваючись в слизькому тротуарі,
Рахувати години. Забути роки розлук.
Не помічати, як з неба ллються сльози,
Як спорожніли вулиці навколо,
Опівнічні явивши метаморфози.
Зморшки всі у очей перерахувавши,
Боячись впасти і більше не піднятися,
Не відпускати прокурений рукав…
І до весни — на десять років — розлучитися.
Переклала на українську мову 18.02.19 18.19
Улыбке уже лет пять, а мне не хочется её менять, самой
приятно взглянуть. Но годы идут и всё и всех меняют…
Волны от космических ветров,
Дарит Он любовь своим созданьям
Через звезды рифм, созвездья строф…
Різдвяна ніч Олена Асатурова
Запалюються в храмах свічки…
Довгий шлях від ясел до хреста.
В цей тихий січневий вечір
Славімо всі ми немовля Христа.
Якщо віриш і чекаєш подарунка
Підставляй, не боячись, долоню.
Скоро спалахне на небі яскраво
Віфлеємської зірки вогонь
І зігріє, і шлях вкаже.
Сніг іскриться, як срібло…
Невагоме мені в руку ляже
З чийогось крила перо.
Невипадкова Його підказка.
Ця ніч — саме диво.
Якщо віриш — приходить казка,
Як приходить до нас Різдво.
Переклала на українську мову 18.02.19 18.19