Замечательный конкурс! Очень тёплый, сердечный! Поздравляю победителей и участников! Считаю, что в таком конкурсе всегда побеждает дружба! От всей души благодарю организаторов и судей! Дорогие друзья! Всем мира, счастья, любви и творческого процветания! .
Спасибо за отзыв. Честно говоря, не думал, что кто-нибудь вообще поймет и оценит эту поэму. Очень вдохновляет поддержка коллег по творчеству, еще раз огромное спасибо.
Если я правильно понял ваш забавный смайлик, то Вы бьетесь о стенку, и не можете её прошибить… Но право же поверьте моему жизненному опыту: стенки то на самом деле и нет. Мир, который, как вы давеча сказали, нас ненавидит — пустой… Не убоись его, подойди в плотную и ткни в него пальцем, и палец пройдет через него, как через воздух… А вот пугать особенно на расстоянии он может, еще как может… :)
Отлично! Очень понравился рассказ, раньше очень увлекалась сбором и заготовкой грибов! Удачи в конкурсе! ДЕ МІЙ ГРИБ — ВЕЛЕТЕНЬ? Toma Ra О, скільки чудес в природі! Коли стикаєшся з одним з них, то мимоволі думаєш: «Не може бути!» З тих пір, як багато років тому я знайшла в нашому лісі, що неподалік від будинку, поляну гігантських грибів-дощовиків вагою від двох до п'яти кілограм, немає мені спокою! Вони мені навіть сняться! Як тільки пройдуть дощі, я відразу вирушаю в цей казковий для мене ліс в надії знову побачити це диво природи. На жаль, з тих пір таких чудових полян, де ростуть велетні, що нагадують каміння на березі моря, мені зустріти не вдалося. Я зрідка знаходила поодинокі гриби вагою менше кілограма. У перший раз галявину я помітила здалеку, саме прийнявши гриби за камені. Тільки звідки взялися такі білі і гладкі камені в нашому лісі? Коли підійшла ближче, то не повірила своїм очам — 25 грибів величиною більше людської голови! Судячи з того, що кілька грибів були збиті ногою і затоптані, хтось їх вже бачив і злякався. А страх викликає бажання знищити ворога! Напевно, не знаючи їх природи, прийняв за гриби — мутанти. Я теж вперше в житті побачила таких велетнів, але вже читала раніше, що в Італії знайшли гриб-дощовик вагою в 16 кг! Мені далеко до такого результату, але сама галявина все одно вразила на довгі роки! Додому я відразу змогла принести тільки два гриба. Взяла помічників, пакети і знову на галявину, яку я знайшла за прикметами. Я на зворотному шляху робила стрілочки з гілок. Додому ми з дітьми принесли 16 грибів! Щоб переконати рідних, що гриб їстівний, дала їм почитати книгу про гриби. Потім почала їх різати, варити, смажити, маринувати. Всім сусідам теж подарувала по грібу- велетню… Нині літо видалося спекотним, в липні стояла спека така, що в лісі почали жовтіти листя. Які тут можуть бути гриби! Але в середині серпня пішли зливові дощі, і я знову вирушила в ліс. Першими грибами були парасольки, красиві і смачні, з ніжною м'якоттю. Їх у нас теж ніхто не знає, вони на вид схожі на поганку. Парасольки, звичайно, добре, але мені потрібні гриби — велетні! — - Де ви, покажіться! Я ж вас так люблю! Напевно, вони мене почули. Спочатку показався гриб завбільшки з кулак, потім крупніше, а трохи далі він, гриб — велетень! Звичайно, за нинішніми мірками, його не порівняти з тими, першими грибами. Його діаметр склав 25 см, а важив він 1,2 кг! Цього разу я знайшла 5 великих дощовиків і 6 — дрібніші. Ось це удача, так удача! Онуки оточили мене і вітали з уловом. А ось допомагати їх готувати не захотіли! Не всі в родині люблять гриби, як я, що виросла на Півночі. Гриби на смак нагадують білі, їх не треба чистити, а за поживністю перевершують навіть м'ясо! Якщо мене запитають, які гриби найцінніші, тепер я, не замислюючись, відповім — звичайно, гігантські дощовики! Переклала на українську мову 17.02.19 14.35
Если вы не возражаете. я размещу ваш рассказ с моим переводом на страничке в клубе поэзии, с ув.Тамара.
От всей души благодарю организаторов и судей!
Дорогие друзья! Всем мира, счастья, любви и творческого процветания!
ДЕ МІЙ ГРИБ — ВЕЛЕТЕНЬ? Toma Ra
О, скільки чудес в природі! Коли стикаєшся з одним з них, то мимоволі думаєш: «Не може бути!»
З тих пір, як багато років тому я знайшла в нашому лісі, що неподалік від будинку, поляну гігантських грибів-дощовиків вагою від двох до п'яти кілограм, немає мені спокою! Вони мені навіть сняться! Як тільки пройдуть дощі, я відразу вирушаю в цей казковий для мене ліс в надії знову побачити це диво природи. На жаль, з тих пір таких чудових полян, де ростуть велетні, що нагадують каміння на березі моря, мені зустріти не вдалося. Я зрідка знаходила поодинокі гриби вагою менше кілограма.
У перший раз галявину я помітила здалеку, саме прийнявши гриби за камені. Тільки звідки взялися такі білі і гладкі камені в нашому лісі? Коли підійшла ближче, то не повірила своїм очам — 25 грибів величиною більше людської голови! Судячи з того, що кілька грибів були збиті ногою і затоптані, хтось їх вже бачив і злякався. А страх викликає бажання знищити ворога! Напевно, не знаючи їх природи, прийняв за гриби — мутанти. Я теж вперше в житті побачила таких велетнів, але вже читала раніше, що в Італії знайшли гриб-дощовик вагою в 16 кг! Мені далеко до такого результату, але сама галявина все одно вразила на довгі роки! Додому я відразу змогла принести тільки два гриба. Взяла помічників, пакети і знову на галявину, яку я знайшла за прикметами. Я на зворотному шляху робила стрілочки з гілок. Додому ми з дітьми принесли 16 грибів! Щоб переконати рідних, що гриб їстівний, дала їм почитати книгу про гриби. Потім почала їх різати, варити, смажити, маринувати. Всім сусідам теж подарувала по грібу- велетню…
Нині літо видалося спекотним, в липні стояла спека така, що в лісі почали жовтіти листя. Які тут можуть бути гриби! Але в середині серпня пішли зливові дощі, і я знову вирушила в ліс. Першими грибами були парасольки, красиві і смачні, з ніжною м'якоттю. Їх у нас теж ніхто не знає, вони на вид схожі на поганку. Парасольки, звичайно, добре, але мені потрібні гриби — велетні! — - Де ви, покажіться! Я ж вас так люблю!
Напевно, вони мене почули. Спочатку показався гриб завбільшки з кулак, потім крупніше, а трохи далі він, гриб — велетень! Звичайно, за нинішніми мірками, його не порівняти з тими, першими грибами. Його діаметр склав 25 см, а важив він 1,2 кг! Цього разу я знайшла 5 великих дощовиків і 6 — дрібніші. Ось це удача, так удача! Онуки оточили мене і вітали з уловом. А ось допомагати їх готувати не захотіли! Не всі в родині люблять гриби, як я, що виросла на Півночі. Гриби на смак нагадують білі, їх не треба чистити, а за поживністю перевершують навіть м'ясо! Якщо мене запитають, які гриби найцінніші, тепер я, не замислюючись, відповім — звичайно, гігантські дощовики!
Переклала на українську мову 17.02.19 14.35
Если вы не возражаете. я размещу ваш рассказ с моим переводом на страничке в клубе поэзии, с ув.Тамара.