Понравилось! «Я на струнах душі заграю ...» Тетяна Рудна Я на струнах душі заграю І зігрію всім серцем тебе. Чи далеко, улюблений, до раю? Хіба можна літати, не люблячи? Хіба можна горіти і не танути? Хіба можна Снігуронькою бути? Як знову по весні мені відтанути, Щоб знову і літати, і кохати? Перевела на украънську мову 19.02.19 9.00
Моя бабушка читала её по-польски, мама — по-белорусски, я — своим детям и внукам — по-русски. Да хранит она всех нас от бед и распрей. Очень приятно было прочесть её на вашей мелодичной мове. Спасибо Вам, Тамара. ))
Больше всех всегда таких, как все.
Даже если кто-то уникален,
Но душа в Сансары колесе…
«Я на струнах душі заграю ...» Тетяна Рудна
Я на струнах душі заграю
І зігрію всім серцем тебе.
Чи далеко, улюблений, до раю?
Хіба можна літати, не люблячи?
Хіба можна горіти і не танути?
Хіба можна Снігуронькою бути?
Як знову по весні мені відтанути,
Щоб знову і літати, і кохати?
Перевела на украънську мову 19.02.19 9.00
Передріздвяне Олександр Назаров
Вкотре на світ лягає сніг,
З небес зима на божий світ сходить,
І в біло-білому, білому сні
Над парком, що одягнений не по погоді,
Втрачаєш погляд, який не знаходить
Простору в безмежній тиші.
Летить сніг про щось шепоче мені,
Мені, завмерлому в дивному епізоді,
І парк, і я — малюнок на склі,
Мороз витонченим пензлем нас виводить,
Вписавши мить у вічність, щось якби:
Вікно в безсмертя: поки падав сніг.
Святий і чистий, біло-білий світ,
З небес зима на божий світ сходить,
І здається, що смерті більше немає,
Світ укладений в немислиму свободу,
І парку, що в сивий туман йде,
Горобиновими бусами червоніти.
Святим покровом заспокоїв твердь,
Твій білий ангел вийде подивитися
На новий світ, майже готовий до чуда,
І в небесах запалена зірка
Сяє світ, раз і назавжди,
І світло чудове видно звідусіль.
Переклала на українську мову 19.02.19 8.50