Доброе утро! Елена! Спасибо за организацию дискуссии, интересно узнать мнение членов клуба на одну и ту же тему, что тем самым раскрывает внутренний мир и настрой! У каждого человека особая, неповторимая роль на этой прекрасной, необъятной Земле! Давайте будем относиться к тем кто рядом, с кем общаемся так, как хотим, чтобы относились к нам! Любите и будьте любимы!!!
Понравилось — как зимняя сказка, перевела на украинский язык. Снігова завірюха Суворо насупившись, рушили хмари, Намагаючись якомога швидше пробігти. А з ними, далеко, в посадці дрімучій, Сова задумала голосно кричати. І небо велике померкло на час, Загорнувшись теплою сірою хусткою. Металися ворони, скаженіли сороки. Повіяло холодним, крутим вітерцем. І було зрозуміло, і було всім ясно. Без Арктики справа — не обійшлася! Спочатку крупою закидало потрясно, Потім круговертю все понеслося. Летіли сніжинки, як білі джмелі, Сміявся по — дикому вітер — хвалько. — А вам так слабо, наганяти хуртовини? Кричав невтішно лихий балакун. Він у вікна заглядав, в двері стукав, Він ставнями зимними довго грав. Даремно він злився, марно метався, Даремно сміявся і навіть лякав. Заметіль білоока п'янко кружляла Під гучні свисти його ночами. Їй подобалися танці, вона веселилася, Ніяк не розмінюючись на дрібниці. Гуляла, гула, кричала, шуміла, Насипала снігу всюди вміло, Потім заспокоїлася, спритність зменшила, Але шуму і крику все ж наробила. Переклала на українську мову 14.01.20 7.25
Доброе утро! Маргарита, нет, не мое, я приняла участие в обсуждении и перевела его на украинский язык. Если, это не разрешено, поправьте, я удалю перевод, с ув.Тамара.
Снігова завірюха
Суворо насупившись, рушили хмари,
Намагаючись якомога швидше пробігти.
А з ними, далеко, в посадці дрімучій,
Сова задумала голосно кричати.
І небо велике померкло на час,
Загорнувшись теплою сірою хусткою.
Металися ворони, скаженіли сороки.
Повіяло холодним, крутим вітерцем.
І було зрозуміло, і було всім ясно.
Без Арктики справа — не обійшлася!
Спочатку крупою закидало потрясно,
Потім круговертю все понеслося.
Летіли сніжинки, як білі джмелі,
Сміявся по — дикому вітер — хвалько.
— А вам так слабо, наганяти хуртовини?
Кричав невтішно лихий балакун.
Він у вікна заглядав, в двері стукав,
Він ставнями зимними довго грав.
Даремно він злився, марно метався,
Даремно сміявся і навіть лякав.
Заметіль білоока п'янко кружляла
Під гучні свисти його ночами.
Їй подобалися танці, вона веселилася,
Ніяк не розмінюючись на дрібниці.
Гуляла, гула, кричала, шуміла,
Насипала снігу всюди вміло,
Потім заспокоїлася, спритність зменшила,
Але шуму і крику все ж наробила.
Переклала на українську мову 14.01.20 7.25