Буденний життевий урок...

Буденний життевий урок

Раніше я говорив: «Я сподіваюсь, що все зміниться». Потім я зрозумів, що існує єдиний спосіб, щоб все змінилося, змінитися мені самому» ( Д.Рон)

Вирішила скористатися цим мудрим висловом, застосувавши в своєму житті, а підштовхнула зробити це вчорашня буденна історія.

Чоловік поїхав в лікарню на огляд, а я, мабуть необачно, замовила по телефону у знайомої з села творог і сметану, які крім того, що дуже смачні, та ще і корисні, особливо для хворих суглобів

Вирішивши, попросити знайомих, допомогти мені забрати їх на ближньому ринку до 11годин ранку, так як продавець потім їде додому в село, почала телефонувати. Не буду вдаватись в подробиці моїх телефонних звінків, це вже зараз не так важливо. Ніхто допомогти мені не зміг і я перезвонила, щоб творог і сметану продали.

Час був марно витрачений, настрій зіпсований, так як відчулаосуд тих, до когоя звернулася.

Заспокоївшись, зайнялась домашніми справами, стирка, уборка ...

Цейбуденний життевий урок – не випадкова подія в моєму житті, а мабудь стався для переосмисленнямоїхжиттєвих принципів і поведінки. Незважаючи на те, що я уже літня людина, в цій ситуації я повела себе як мале дитя...» А Я ХОЧУ… Виявилося, що те що Я ХОЧУ не цікавить тих, до кого я звернулася...

12.06.19      6.30