На востоке розовеет небо…
На востоке розовеет небо…
Караван из белых облаков
Прячет лик твой, превращая в небыль…
Справиться мне с этим нелегко.
Не хочу былое забывать я -
ты -мой свет, дыхание моё..
нежные и тёплые объятья…
в счастье растворялись мы вдвоём…
Громко о любви не говорили.
Что слова? Важнее их — дела.
Годы шли и отмеряли мили…
Зрела мудрость, радость не ушла…
Память вечна и не канет в небыль,
все попытки к этому круша!
И подолгу я смотрю на небо:
как ты там? Покой нашла душа?
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
На сході рожевіє небо…
На сході рожевіє небо…
Караван з білих хмар
Ховає лик твій, перетворюючи в небилицю…
Справитися мені з цим нелегко.
Не хочу колишнє забувати я —
ти -мій світ, дихання моє…
ніжні і теплі обійми…
в щасті розчинялися ми удвох…
Голосно про кохання не говорили.
Що слова? Важливіше їх — справи.
Роки йшли і відміряли милі…
Зріла мудрість, радість не пройшла…
Пам'ять вічна і не кане в небилицю,
всі спроби до цього трощачи!
і довго я дивлюся на небо:
як ти там? Спокій знайшла душа?
Переклала на українську мову 4.07.21